Еліс прийшла на галявину разом з Джаспером. Усю дорогу вони мовчали. Нарешті на полі почали з'являтися інші члени їхньої родини. Еліс поглянула на небо - жодних ознак грози. Вже зовсім скоро... - промайнуло в думках.
- Що ж, почнемо? - запиталася вампірка тоненьким голосом. - Я як завжди пітчер. - усміхнулась вона і попрямувала в центр поля на своє місце, помахавши Джасперу рукою.

Карлайл прибіг на поле, там вже були Еліс і Джаспер.
- Що ж, почнемо? - запиталася вампірка тоненьким голосом.
- Я готовий. - сказав він і усміхнувся.
- Я як завжди пітчер. - усміхнулась вона і попрямувала в центр поля на своє місце, помахавши Джасперу рукою.
- Добре, Еліс. - сказав вампір.
Карлайл підійшов до Джаспера.
- Ну як готовий?. - поцікавився він.

Еммет прибіг на поле. Він засмутився, побачивши, що ще не всі зібралися.
Засмученим голосом він сказав:
- Блін, коли вже всі прийдуть? Я вже хочу грати!
Еммет встав біля своєї родини.
- Я як завжди пітчер. - сказала Еліс.
- А я тоді буду бетером. - сказав вампір.
Він стояв, задумавшись, чекаючи решти.

Ренесма прийшла на поле, думаючи про щось своє. Дівчинка розгледіла свою сім'ю і весело пішла до них. Еліс зайняла свою позицію.
- Коли вже буде гроза? - запиталася вона в тітки. Де ж усі так довго?!
Ренесмі вже нетерпілося, щоб гра почалась. Вона підійшла до краю поля і сіла на те місце, де завди спостерігала за грою.

Есме прийшла на поле, де всі вже грали. Ой потрібно швидше було прийти! - подумала вампірка!
- Я вже ,теж тут! Давайте я буду шорт-стоп? - запитала з запалом Есме.
Есме підійшла до Карлайла, обняла його і ніжно поцілувала!